Дорогою до Воскресіння

Галасливі пташки, розтинаючи небесні простори, заповнюють їх своїм гармонійним співом. Сонечко своїми проміннями заглядає у кожну шпаринку несучи своє життєдайне тепло. З настанням весни димарі перестали диміти і впали у літню сплячку. Все пробуджується до життя і радіє кожному дню.

Котик Мурчик споглядає за клубками диму, який таємничо піднімається у гору. Хитрий котик облизується своїм рожевим язичком від запаху, який видають кусні шинки, яка вудиться у спеціальній бочці. Він тільки і чекає, щоб господар почастував шматком смачного м’са. Сірко також не відводить свого погляду від м’яса ковтаючи слину і навіть не звертає уваги на свого дратівника Мурчика. Щось їх в цей момент об’єднало, стали нарешті друзями. А запах і далі розноситься по всій околиці. Кожний готується до великого свята Великодня.

Ось і старий пліт оновлюється під шарами нової фарби запах якої ніби бореться із запахом вудженого м’яса, яке втягує в себе дим із старої вишні, яка донедавна частувала соковитими плодами дітлахів. Але вітер-пустун зламав добре деревце, яке і в кінці свого існування робить добру справу. А шиночка, тим часом, покривається рум’янцем і пахне цією ж вишнею. Діти, відчуваючи передсмак свята, активно гребуть листя, яке ще недавно було покрите білосніжним покровом снігу. Однак сонячні промені віднайшли все, що було сховане від людського ока під час зимової пори. Спостерігаючи за всім, усвідомлюєш, що все воскресає від зимового сну, крім димаря, все стає веселішим, набирає різнобарвних відтінків, струмки грайливо виблискують на сонці і несуть цю радісну вістку. Все оновлюється, відживає і надихає до життя.

Зовнішній світ вражає своєю життєрадісністю. Крім зовнішнього світу існує ще світ, який не можна споглядати людськими очима. Цей світ знаходиться у людському тілі – це світ душі. У кожного вона своя. І тільки власник  цього таємничого світу має ключі від усіх дверей власної душі. Людська душа незглибима, у неї нема розмірів, її не можна у щось вмістити, а вона може вмістити все. І вміщує все, що входить у її двері. Саме настає час, щоб заглянути у свою душу і навести лад. Повикидати всілякий непотріб, який обтяжує наше життя і не забути прикрасити її добрими вчинками і чеснотами. Адже скоро Воскресіння Христа.

Сам Христос прийде до дверей нашої душі, щоб розділити з нами радість Воскресіння. А чи ми відкриємо Йому двері, чи розділимо цю радість, то все залежить від нас.

Роман Бобесюк